Перебіг вігітності, пологів, післяпологового періоду та профілактика ускладнень у жінок з інсулінорезистентністю
 
С.І. Жук 
д.мед.н., професор кафедри акушерства, гінекології і перинатології НМАПО ім. П.Л. Шупика
В.І. Ошовський 
к.мед.н., кафедра акушерства та гінекології № 1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
 
Дослідження, що лежить в основі публікації, мало на меті  вивчення впливу інсулінорезистентності (ІР) під час вагітності, пологів та післяпологового періоду. Проведено проспективне когортне дослідження за участю 650 жінок. Доведено, що ІР може самостійно або в комплексі з іншими чинниками підвищувати ризик виникнення патології вагітності та пологів Для з’ясування ефективності розробленої профілактичної програми проведено рандомізоване відкрите контрольоване клінічне дослідження із залученням 110 вагітних. Продемонстровано важливість профілактичної роботи з даним контингентом. 
Інсулінорезистентність (ІР) є станом, що характеризується зниженням чутливості периферичних тканин організму до дії інсуліну, зумовленого впливом генетичних або зовнішніх чинників. У результаті такого впливу в організмі порушуються основні метаболічні процеси – вуглеводний, ліпідний та білковий обмін. Генетична схильність до ІР може не реалізовуватись і ніколи не проявитися клінічно у вигляді метаболічного синдрому, цукрового діабету 2-го типу тощо за відсутності несприятливої дії факторів зовнішнього середовища: незбалансованого харчування, малорухомого способу життя, супутніх захворювань, інших чинників.
Під час фізіологічної вагітності відбувається поступове збільшення резистентності до інсуліну в середньому з 16-го тижня. У другому триместрі вагітності високий рівень оваріальних та плацентарних стероїдів, а також підвищення синтезу кортизолу корою наднирників сприяють поглибленню ІР [1-3]. У нормі дані зміни не виходять за межі фізіологічних і не викликають патологічних процесів в організмі жінки та плода. За первинної ІР, вісцерального ожиріння, малорухомого способу життя зниження чутливості периферичних тканин до дії інсуліну може поглиблюватись і набувати патологічних рис [4]. Такий стан призводить до компенсаторної гіперінсулінемії, гіперглікемії та дисліпідемії. Вагітність створює умови для досить тривалої дії цих факторів, які поступово викликають активацію симпатоадреналової системи, гальмують експресію NO через блокування фосфатидил-3-кінази, сприяють затримці іонів Na + та рідини, спричиняють ендотеліальну дисфункцію, тромбофілію і як наслідок – порушення інвазії трофобласта та мікротромбози судин плаценти [5, 6]. Отже, наявність ІР, що передує фізіологічним змінам вагітності, є потенційно небезпечним станом для матері та плода і потребує детального вивчення. 
 
Полный текст статьи можете загрузить в формате PDF 
(function(w, c) { (w[c] = w[c] || []).push(function() { try { w.yaCounter10585249 = new Ya.Metrika({id:10585249, enableAll: true}); } catch(e) { } }); })(window, "yandex_metrika_callbacks");